Если ты ходишь по грязной дороге, ты не сможешь не выпачкать ног (с) И. Кормильцев

1 2 3 4 5 6 7

За более чем год после свержения Януковича ни один из высокопоставленных чиновников его режима не наказан по закону. СБУ заявила, что претензий к Ринату Ахметову по делу об организации сепаратизма нет. Задержать Геннадия Керннеса не могут в силу недостаточности доказательной базы. Мониторинговая группа Совета Европы с глубоким сожалением сообщила, что время для расследования преступлений против Майдана потеряно. Заявления об угрозе реванша стали уже обязательным элементов критики власти.

Чтобы оценить, насколько реальны эти угрозы, изменились ли правила политической игры, как сегодня строятся отношения олигархов и власти, СЛЕД.net.ua беседовал с бывшим народным депутатом нескольких созывов, человеком, в свое время входящим в близкий круг Виктора Януковича политологом Тарасом Черноволом.

Часть І

Тарасе В’ячеславовичу, дні Партії регіонів добігають кінця? Немає лідера, немає монополії на владу, відторгнуто від політичного процесу ядерний електорат. Шансів не лишається?

Спочатку треба чітко визначити, що собою являла Партія регіонів. Це – такий собі конгломерат, якщо хочете, каса взаємопомочі, площадка для укладення і реалізації домовленостей: про взаємне незнищення, про захист від влади або тиск на неї для просування своїх інтересів. Там об’єднувались бізнесмени з усієї країни, які не мали прив’язки до радянських часів і протистояли червоним директорам на чолі з Кучмою-президентом. Наприклад, Гайдук, Тарута, Володимир Бойко опинилися поза Партією регіонів.
Зсовуватись у бік східних областей партія почала в силу того, що там домінував промисловий бізнес, і досить монолітний електорат.

А остаточно робити Партію регіонів під лідера почали лише у 2004-му, коли на президентських виборах Януковичу знадобилась політична платформа, і тоді він впритул зацікавився партією.

І разом з Януковичем посилювався у партії і Ахметов? Хто кого зробив: Ахметов Януковича чи навпаки?

На початку 2000-х Ахметова майже ніхто не згадував із регіоналів. Вперше я почув про нього у 2002 році від Хомутинника, вдруге – від Єханурова. Я здивувався, що про нього говорять як про знакову постать.

Коли Януковича ставили перший раз прем’єром, Ахметов був не публічний. Він зробив ставку на Януковича не стільки як на особистість, а як на регіональну ідею. Побув губернатором, значить тепер треба просувати до Києва. Якось Янукович вихвалявся, що наймав консалтингові групи для визначенні шляхів розвитку Донбасу. Виглядало переконливо, поки не назвав американську групу Манафорта. Значить, коли Янукович був ще губернатором, Ахметов «позичив» йому консалтингову групу, яка на нього працювала.

У Ахметова завжди були проблеми з позиціонуванням у Америці як у того, що з ознаками мафіозі. А він зацікавився віргінським вугіллям ще на початку 2000-х, і тоді найняв групу Манафорта представляти його інтереси у США. І план розвитку Донецької області Манафорту також замовив Ахметов.

Часто Янукович приписував собі чужі досягнення?

У розмовах це було стандартно для нього. Янукович любив порозказувати «о жизни, о любви». При чому розказував одні і ті самі епізоди у різних версіях. Просто забувався, що саме брехав минулого разу, і дофантазовував.

Прокоментуйте версію про те, що олігархом Ахметова зробили росіяни?

Не бачу підстав для такої версії.

У деяких журналістських розслідуваннях вбивства Георгія Гонгадзе лунали припущення, що гроші, які привозили до Конгресу для розкрути скандалу проти Кучми, мали донецьке походження.

Чутки ходили різні, і коментувати мені їх не цікаво. Якби треба було везти донецькі гроші, то вірогідніше, що то був би Юра Луценко. В нього були контакти з донецькими, у тому числі й з групою Ахметова. І якби тоді до США потрапили якісь серйозні гроші, то ми би з ним не спали на надувному матраці на квартирі у Миколи Мельниченка, від якої треба було далеко-далеко їхати автобусом до останньої зупинки метро у Вашингтоні. Не харчувались би у Макдональдсі і не вишукували б у людей гроші на переліт до Вашингтону.

А те, що у 90-ті росіяни сприяли жорстким зачисткам середнього бізнесу у Донецькій області, і почалися вони, саме як Ахметов очолив угрупування «Люкс» - просте співпадіння?

Готовий заперечувати версію про допомогу росіян Ахметову і надалі. Я добре пам’ятаю як у 2006-2008 рр, він у приватних розмовах говорив приблизно так: «Ребята, нам нужно как угодно лезть в Европу, Америку, потому что эти с востока придут нас всех передавят». Після 2005-го Ахметов не на Росію розраховував, а активно шукав виходи на європейські, американський ринки. Він заговорив фразами Ходорковського про чистоту і відкритість бізнесу. Але вже у вересні 2005-го, коли Колєснікова випустили із СІЗО, перестав цим перейматися. До Росії донецькі завжди ставились з обережністю.

Янукович у 2006-2008 роках чітко окреслив свою позицію: Путін – це небезпека. Він погано говорив про Ющенка, саме тому, що, за його словами, той здав нас Москві.

Останнього разу коли я був у Межигір’ї, у нас відбулась серйозна розмова. Це був 2008 рік. Янукович переконував мене не виходити із партії, бо тоді я зчинив скандал з приводу заяв про Абхазію і Південну Осетію. Він довго і нудно розказував, «как у нас все будет хорошо»; візьмемо все під контроль, Ющенко може піти під імпічмент; він провалив євроінтеграцію, а ми її зробимо. Далі була фраза на кшталт, що ці лохи в Європі дуже нас хочуть, і готові на багато речей закрити очі. Ми за це вхопимось і підемо туди. Нам це дуже потрібно, бо окрім Євросоюзу, нас ніхто не захистить від Росії. Про НАТО він не любив говорити.

Чим Путін переламав Януковича, змусивши відмовитись від євроінтеграції?

Перелом відбувся, коли після Китаю, Янукович поза планом приземлився у Сочі. Як мені потім розказували, Путін пояснив Януковичу, яким чином того може ліквідувати передова група із його ж особистої охорони. І на кого би він не міняв охорону, всі інші також стануть передовою групою для його ліквідації. І Янукович поплив. У такі речі він вірив моментально.

Чому Янукович майже патологічно боявся за своє життя?

Це в нього був пункт на рівні психіатрії із минулого з Донецька, і він дуже боявся замаху. Навіть міську електричку зупиняли на 15 хвилин, щоб випадково не опинилася на мосту, коли під мостом мав проїжджати кортеж. Якщо хто хотів маніпулювати Януковичем, треба було розказати йому про змови, загрози і таке інше.

Але на прес-конференції у Ростові виглядало досить щиро, коли Янукович говорив, що дивується, чому Владимир Владимирович не робить рішучих кроків.

Тоді він вже був полонений. Пригадайте, як він повернувся до ведучого і перепитав, чи «все правильно». Згадайте другий вихід Януковича до преси у Ростові. За його поведінкою, навіть мені здалося, що це двійник. Таке відбувається, коли людина проходить дуже серйозну медичну обробку, яка руйнує психіку.

Хто із регіоналів знав, що Янукович у Вільнюсі не підпише Асоціацію?

Восени 2013-го майже для всіх регіоналів, включаючи Ахметова, це стало несподіванкою. Крім певної групи, яка мала прямий вихід на Москву. Про це знали медведчуківські, тому Шуфрич першим зіскочив з теми. Знали про це й окремі фірташівсько-бойківські – Льовочкін, Папієв.

Тим не менш, майже усі регіонали до останнього лишалися зі своїм президентом, доки він сам їх не покинув…

Спочатку вони були впевнені, що Янукович дасть раду Майдану. Потім побачили, що не може. Пам’ятаю, як бідкалась Бахтеєєва: «Тарасик, ну что они творят? Ну что этот Янукович, что эти на Майдане? Пусть сядут, выпьют водки, договоряться».

Коли зрозуміли, що домовленостей може не бути, і якщо Янукович програє, то остаточно, а якщо виграє, то для всіх, хто його підтримав, буде ізоляція з боку Заходу, тоді Ахметов спробував вийти із гри. Пригадуєте нараду його депутатів, коли ті заявили, що ніколи не будуть голосувати всліпу, і кожен голосуватиме особисто? Тоді Янукович був вимушений приїхати до Верховної Ради і криком ламати, щоби регіонали проголосували за варіант амністії не від опозиції, а від Юрія Мірошниченка. І після цього Майдан знову спалахнув.

Про що говорив Ахметов Януковичу, коли той залишився у нього на ніч у Донецьку?

Достеменно відомо лише їм двом. Як я розумію, Ахметов відмовився допомагати Януковичу. Адже на кордоні коридори були, і можливості у Ахметова переправити через кордон також були.

Може сенсу не було тікати через кордон на Донбасі, якщо все одно до Росії?

Припускаю, що росіянам потрібно було, щоб Янукович залишився. Він не мав їхати із Харкова. І коли Добкін розповідає, як він радив Януковичу не іти на з’їзд, бо його там піддали би обструкції (за словами Соні Кошкіної), говорить неправду. То Добкін у тюрму не хоче.

З’їзд у Харкові готувався. Була підготовлена певна група делегатів. Вони мали прийняти рішення про підтримку Януковича як легітимного президента і звернутися до «стран и народов мира за поддержкой в восстановлении конституционного строя в Украине всеми возможными методами».

Не виключаю, що втрутився Коломойський і пояснив Кернесу, щоб не грав у ці ігри. А Кернес те саме пояснив Добкіну. Але більше години до Януковича ніхто не з’являвся і не відповідали на телефонні дзвінки. В той самий час місцеве телебачення показувало Майдан у Харкові. У Януковича мандраж, і він тікає.

Коли Янукович став президентом, з його ініціативи зменшувався вплив донецьких у партії і посилювались інші люди, зокрема, Фірташа і відверті ставленики Кремля?

Янукович втрачав інтерес до Партії регіонів кожного разу, коли приходив до влади. Він посилював себе, у тому числі створюючи групу своїх людей. Так, коли він домовився з Ющенком, то ющенківські опинилася під контролем персонально Януковича, причому під сином Олександром. Арбузов, Клименко, Захарченко – це ж місцеві депутати від «Нашої України». Потім став прем’єром, і знову почав тяготитись партією. У 2007-му владу втратив і знову зацікавився партією. І тоді йому допомогли росіяни.

У серпні-вересні 2006 року вони привели за руку Льовочкіна і нав’язали його Януковичу в особливо жорстокий і цинічний спосіб. Будь хто із регіоналів, що були вхожі до Януковича це підтвердить (звісно, якщо відважиться говорити) те, які були довгі переговори, і як Януковича переламали. Але Льовочкін зробив для Януковича те, що не могли зробити донецькі. Він відгородив його від докучання партійців. І Янукович прийняв Льовочкіна.

Для чого Льовочкіна приставили до Януковича?

Можна боротися з політичними амбіціями, з ідеологією. Не можливо боротися з бізнес інтересом. Його можна лише знищувати. У чому був інтерес донецьких, добре сказав якось Володимир Макєєнко, а йому донецькі довіряли, якщо направили працювати у бюджетний комітет. Ще на початку 2000-х він подарував мені фото мого батька у Верховній Раді першого скликання зі словами, що донецькі мають бути вдячні Чорноволові більше, ніж львів’яни. Вони з російським бізнесом стикнулися і розуміють, яка від них виходить загроза.

У Льовочкіна було завдання розчинити донецьке ядро Партії регіонів. Коли Янукович став президентом, він підтягував у партію Каськіва, Павленка, Мірошниченка, інших. В тому числі і Львочкін створив умови, щоб Сім’я розвивалась. Але потім там з’явились такі апетити, що тісно стало всім.

Як тільки почався Майдан-2, Льовочкін використав це, щоб добити стовпів Партії регіонів. Звідти його випади по Азарову, переведення відповідальності виключно на Попова – людину Ахметова. Коли Янукович впав, Льовочкін перший зіскочив з корабля.

Чому тоді донецькі знову разом з людьми Фірташа-Льовочкіна пішли на вибори у жовтні минулого року?

Тоді на виборах Партія регіонів проходила б до парламенту. Але Порошенко розумів, щоб не довести до соціального вибуху, у Верховній раді не повинно бути Партії регіонів і КПУ. Формально задавити регіоналів не можна – в нас же демократія. По закону – також не вийшло. Мохницький місію завалив, а Ярема провалив по невмінню. А час добігає до виборів. І тут, очевидно, були домовленості з Порошенком. Регіоналам чітко пояснили, які будуть наслідки, якщо вони підуть на вибори. Ось список можливих кримінальних справ, і якщо навіть по суду вони не пройдуть, то по «бєспрєдєлу» пройдуть, причому при радісній підтримці народу. Згадаємо 2005 рік, де тоді був Порошенко і де Колєсніков. Перший – секретарем в РНБО, другий – у Лукянівському СІЗО. І Колєсніков зняв Партію регіонів з виборів.

Колєсніков очолив опозиційний уряд, із Партії регіонів вийшов, заявив про замороження партійного проекту. Це завуальована самоліквідація?

Залишатися під старим політичним брендом є ризикованим. Хоча народної розправи не відбулось, лишається загроза юридичної розправи. І Колєсніков починає розкручувати новий проект на основі опозиційного уряду. Тепер подивимось на цей уряд.

Там є ахметовські донецькі і бойківські, а Бойко контролює певне коло луганських. Королевська із луганських перейшла на утримання Ахметова. Потім він на неї махнув рукою, а Колєсніков підібрав. Папієв хоча і був з Фірташем, але насправді, є людиною Бойка.

Там немає Мірошніченка, який за означенням мав би бути. Немає Павленка, який би з іміджем демократичного, проукраїнського молодого політика був би дуже зручним для тіньового уряду. Там немає самого Львочкіна і людей Фірташа, які свого часу боролися з Партією регіонів. Отже, цей проект є стартовою площадкою для реінкарнації Партії регіонів під іншою назвою.

(продолжение следует)

Ирина ГАСАНОВА, специально для СЛЕД.net.ua

На фото - Тарас Черновол. Источник фото www.lcmedia.com.ua

Следите за нашими обновлениями в социальных сетях: Facebook, Twitter , Google + и LiveJournal.








читайте также

Руководитель аннексированного Крыма Сергей Аксёнов, его родственники и их нажитое имущество в Москве

По семье Аксёнова, который на сегодняшний день является руководителем Крыма после его аннексии, провели разбирательство касательно причины стремительного обогащения. Все разбирательства были опубликованы изданием The Insider.

Депутат от блока Порошенка в спайке с экс-руководителем незаконно «строятся» на Батыевой горе

Виктор Король (генерал милиции 1-го ранга в отставке) и народный депутат от партии БПП решили построить многоэтажный дом на Батыевой горе, которая считается исторической территорией. Постройка многоэтажного дома на этой местности является противозаконной.

Информацию предоставило Слидство.Инфо.

Благодаря журналистам на общий обозрев попали «горячие» кадры телефонной переписки народного депутата Дмитрия Лубинца ( фракция Блока Петра Порошенка) , который «засветил» решения суда по изъятию документальных материалов участковых независимых коллегиальных органов Волновахи и Константиновки (Донецкая область).

На пленуме Верховной Рады Украины, который проходил 17. 05. 2019, репортёр "Цензор.НЕТ" сделал корреспондирующие фото.

Страницы

FB twiter LJ rss

Блог

Это что, простите, за бред в интервью Генпрокурора? На складах рынка «7 километр» сто тысяч тонн ткани. Серьезно? Сто тысяч?! Вообще такое количество украинская легкая промышленность использует за год. Спрашивается сразу два вопроса. Первый – нахрена загонять это ненужное громадное количество ткани на один рынок сразу? Второй – как это вообще там поместилось? Юрий Витальевич, вы вот это серьезно или в порядке бреда? Вас грубо подставили те, кто готовил материалы. Увольняйте идиотов, дальше будет только хуже...
Читать больше